Larisa

Анаграми сонячного вітру

Анаграма - давній винахід європейської інтелектуальної думки, різновид артистично-літературної гри, що передбачає виявлення несподіваних ( і тому небанальних) нових смислів, асоціацій, які виникають завдяки переставлянню літер, складів у слові, або навіть у групі слів (літо - тіло; сонце - це сон).
Одеська художниця Лариса Дем'янишина у своїх картинах з нової персональної виставки "Вітер кольору сонця" (відкрилася 1 квітня 2005 року в галереї мистецтв Миколаївського гуманітарного університету ім. Петра Могили (комплекс Києво-Могилянської Академії) блискуче використовує метод анаграми в образотворчому мистецтві, створюючи в чисельних пейзажах і натюрмортах чарівну феєрію щоразу нових поєднань головних складових нашого українського Космосу: Сонця, Степу, Моря і Небокраю.
Інтуїтивно (і тому безпомильно!) ця Жінка-Деміург вимальовує своїм вправним олівцем і пензлями все нові й нові графічні та живописні рими нашого буття. її вишукані композиції, створені у складній техніці вільного розпису на шовку ,- "Маковий світанок", "В світі любові" на полотні, - "Дорога до сонця", "Вартові моря", "Барви степу", "Мелодія Степу", "Косий дощ",; її елегантні графічні аркуші, - цілком переконують глядача у професійному вмінні Лариси Дем'янишиної творити образи лаконічні й воднораз сугестивні, яскраві. Та й сама техніка - живопис по шовку - всіляко сприяє виникненню враження незамуленої чистоти творчого Першоімпульсу художниці. Спеціальні фарбники миттєво всотуються у вібруючу, натягнену на підрамник поверхню шовку. Будь-який недоладний, неартистичний рух - і роботу зведено нанівець, тому що виправити майже ніколи не вдається. Переглядаючи "шовкові" картини художниці від 2000-го року (часу, коли Дем'янишина почала активно застосовувати таку техніку) й донині, можна простежити, як неухильно зростала майстерність, а через неї - позірна невимушеність та імпровізаційність малярських творів Лариси. Художниця осягнула технічні труднощі цього живопису, і тому стала справді вільною в адекватному творчому вираженні своїх графічно-живописних концепцій...
В майстерні художниці вже кілька останніх років на внутрішній стіні, якраз навпроти встановленого мольберту висить незвичайний напис українською, польською, російською, французькою, німецькою і англійською мовами: "Я вже зовсім вільна!" Лариса завжди ухиляється від коментування цієї фрази. Як вірогідну версію, можемо припустити, що йдеться власне про напружене набуття захмарного відчуття творчої свободи, волі та вміння робити все, чого бажає мистецьке "его" Артиста... І тоді виникає така бажана для кожного правдивого митця ситуація, про яку видатний німецький філософ Гегель писав: "Будь-який твір мистецтва являє собою діалог з кожною людиною, що стоїть перед ним".
Сьогодні ці діалоги є щасливими й плідними, художниця має широке коло поцінувачів свого таланту в Україні (лише в Одесі протягом останніх п'яти років влаштовано 5 персональних виставок: у 2000р.- виставка "Шлях до сонця" в Одеському музеї західного і східного мистецтва; потім - виставка "Відкриті двері" в галереї "Аміс"; в галереї "Артдіалог"; Одеському літературному музеї; у Всесвітньому клубі одеситів), Німеччині, Польщі, Америці. Влітку 2001 року - персональна виставка "Південний вітер" (зала колегії Міністерства культури Карелії). Восени 2004 року - виставка в галереї "Фйорде Галері" міста Фленсбург (Німеччина). Художниця дістає щорічні запрошення на відомий у Європі літній пленер в Пулавах (Польща).

Вражаюче наближеним є будь-який предмет,
Що нас заполонив, що в наші впав обійми.
Єдиним простір є назовні
Й тут, у середині. Птахів шалений злет
Проймає і мене. І дерево росте
Не лише там: воно росте в мені...

Рильке написав цей вірш про картини Сезанна, але його з повним правом можна застосувати до характеристики творчості й світовідчуття Лариси Дем'янишиної. Ще з навчальних робіт студентської пори (вона успішно закінчила Одеське художнє училище ім. М. Грекова, а потім - художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту) Лариса підсвідомо виробляла в собі цілісний погляд на світ, що сьогодні є таким актуальним і нагально потрібним у нашу добу незбалансованих ритмів простору та незбалансованих ритмів часу. Невипадково її творчість нині так високо поцінована провідними науковими працівниками визнаного у Європі російського Інституту Холодинаміки (цілісного мислення) - академіками Б.О.Астаф'євим і Н.В.Масловою.
"Искусство начинается там, где начинается "чуть-чуть", - любив приказувати Карл Брюллов. Саме це вміння тонкого інтонування, пошук і знаходження найвідповіднішої форми вираження, постійне шліфування художньої інтуїції, аби частіше досягати того брюлловського "чуть-чуть", - характеризують творчий почерк мисткині. Вічні імпровізації про вітер, море, степ і сонце, ці безупинні анаграми сонячного вітру непомітно й природньо призводять до того, що художниця стає вже не відстороненим об'єктом, що створює нову живописну реальність, але частиною і до певної міри суб'єктом своєї ж творчості.
Так у творах Лариси Дем'янишиної виявляється одна з найістотніших особливостей мистецтва XX століття -синестезія - спосіб взаємовідображення, відтворення одного мистецтва засобами іншого. За цими законами і правилами складання знакових анаграм знову згадаємо базові слова-поняття творчості художниці (Лариса, сонце, вітер) і створимо ще одну анаграму, яка так пасує її творчому портрету: Лари вітер астер - зоряний вітер Лариси.

Володимир Островський, мистецтвознавець, н.працівник Одеського
музею західного і східного мистецтва